Blue Marble: історія найвідомішої фотографії Землі, яку зробили 50 років тому
Напередодні Різдва 1972 року людство отримало подарунок: портрет Землі у вигляді яскравого глобуса.
Хмари клубочаться над величезним африканським континентом і південною полярною крижаною шапкою, і все це на тлі глибокої синяви світового океану.
Знакова фотографія, відома як Blue Marble (Блакитна іграшкова куля*), була зроблена астронавтами НАСА Юджином “Джином” Сернаном, Рональдом Евансом і Гаррісоном Шміттом 7 грудня за допомогою камери Hasselblad і об’єктива Zeiss приблизно за 45 000 кілометрів (28 000 миль) від дому, коли екіпаж “Аполлона-17” прямував до Місяця.
Офіційно NASA приписує авторство фотографії всій команді Аполлон-17 (Юджину Сернану, Роналду Евансу та Гаррісону Шмітту), всі члени якої робили знімки бортовою камерою Hasselblad протягом програми. Хоча справжнє авторство фотографії залишається невідомим, на підставі даних, досліджених після програми, можна зробити висновок, що, ймовірно, фотографію зробив Гаррісон Шмітт.
Фотографія є однією із небагатьох, що зображує повністю освітлену Землю, оскільки Сонце знаходилося за космонавтами, коли вони зробили знімок. Blue Marble була першою чіткою фотографією освітленої частини Землі. Вона була опублікована під час здіймання хвилі енвайронменталізму (рух на захист та покращення стану довкілля) в 1970-их роках та розглядалася багатьма як відображення тендітності, вразливості та ізоляції Землі у безкрайності Всесвіту.
Оригінальний заголовок фотографії: «Вид на Землю із позиції команди Аполлона-17, що рухається у напрямку Місяця. Ця фотографія простору, що перебуває у полі зору поза Місяцем, простягається від Середземного моря до Антарктичної льодової шапки на Південному полюсі. Вперше траєкторія Аполлону дозволила сфотографувати полярну шапку на Південному полюсі. Зверніть увагу на потужний хмарний покрив, що закриває Південну півкулю. Чітко видима майже вся берегова лінія Африки. Аравійський півострів видно на північно-східному кінці Африки. Великий острів поза узбережжям Африки — Мадагаскар. Материкова частина Азіатської частини світу знаходиться на горизонті у північно-східному напрямку.»
Екіпаж “Аполлона-17” не ставив собі за мету зробити такий знаковий знімок, це також не було ключовим компонентом плану місії. Але з часів програми “Джеміні” в 1960-х роках у НАСА було заведено, що всіх астронавтів вчили фотографуванню, щоб зробити знімки, які могли б передати світові велич космічних польотів.
“Це було частиною більшого усвідомлення цінності зображень не лише з точки зору науки, але й з точки зору культури, політики та всіх інших аспектів, які мотивували рішення взяти камери в космос в першу чергу“, – казала Тізел Мюр-Хармоні, куратор програми “Аполлон”.
Цей момент нагадав про інший Святвечір, у 1968 році, коли астронавти “Аполлона-8” – Френк Борман, Джим Ловелл і Вільям Андерс – стали першими людьми, які побували на орбіті Місяця і стали свідками “Сходу Землі”, коли наша планета піднялася над пустельною, порізаною кратерами поверхнею Місяця.
“Ми пройшли весь цей шлях, щоб дослідити Місяць, але найважливіше те, що ми відкрили Землю“, – сказав тоді Андерс.
Перші фотографії Землі, зроблені людьми під час місій “Аполлон”, стали одними з найбільш розтиражованих за весь час, і через 50 років їхня сила і вплив не зменшуються.
Проте, “Блакитна іграшкова куля” не одразу викликала резонанс. Зображення не з’явилося на перших шпальтах газет по всьому світу, частково тому, що у той час було багато трагічних новин.
На той час американська участь у війні у В’єтнамі наближалася до завершення, і президент США Річард Ніксон розпочав інтенсивну кампанію бомбардувань, намагаючись покласти край конфлікту. Колишній президент Гаррі Трумен хворів і помер 26 грудня. Тим часом сенсаційні заголовки про канібалізм розлетілися по всіх світових газетах після того, як в середині грудня в Андах знайшли вцілілих після авіакатастрофи, що сталася кількома місяцями раніше. Але хоча “Блакитна іграшкова куля” не створила революції за одну ніч, вона відіграла важливу роль у зростаючому екологічному русі.
Перший День Землі був відзначений 22 квітня 1970 року. Згодом фотографія “Аполлона-17” стала символом цього заходу та частиною іконографії зеленого руху. До “Блакитної іграшкової кулі” зображеннями кампанії часто були фото забруднення навколишнього середовища, протигазів і зникаючих видів.
З часом образ Blue Marble став асоціюватися з філософією, цінністю досліджень та роллю, яку наука і технології відіграють у нашому суспільстві. Астронавт Сернан після повернення на Землю підкреслив, що це зображення потрібно розуміти з філософської точки зору – адже це автопортрет людства.
“Це дає вам зовсім інше відчуття світу, в якому ми живемо, що географічні і політичні кордони дійсно втрачають сенс, коли ви потрапляєте в космос. І я думаю, що це частина того, що було таким особливим у фотографії Blue Marble“.
Аполлон-17 була останньою пілотованою місячною програмою. Більше ніхто після цього не був достатньо далеко від Землі, щоби фотограф міг зробити зображення всієї Землі таке, як Блакитна іграшкова куля, але з 1972 року вся планета фотографується багатьма безпілотними космічними кораблями.
*Marble – різнокольорова кулька зі скла, глини, сталі або агату, що використовується в різних іграх в США, що носять загальну назву «марблс». Тому Blue Marble – це “Блакитна іграшкова куля”, хоча слово “Marble” здебільшого перекладається як “мармур”.
Джерело: edition.cnn.com
Так! Немає країн, немає кордонів..
Також хтось із астронавтів,коли побачив з космосу яка насправді тонка атмосфера Землі – тільки тоді відчув наскільки наша планета насправді вразлива і як її потрібно берегти.. Думаю, якщо б кожен з нас хто живе тут міг хоча б на хвилину побачити нашу Землю з далекої відстані, як дрібну піщинку навколо іншої піщинки у велетенському просторі – тоді дурні люди не починали б воєн.. за що боротися, що завойовувати?..вона у нас одна, наша Земля..