Будинок у Краматорську, у якому мешканці масово хворіли на лейкемію (Україна)

Будинок № 7 на вулиці Гвардійців Кантемировців (тепер це вулиця Марії Приймаченко) у Краматорську був звичайним панельним будинком, яких за радянський час збудували тисячі по всій Україні.

Перша сім’я оселилася тут у 1980 році. Важко уявити собі, які емоції переповнювали їх, адже в СРСР потрібно було роками чекати на отримання квартири, причому без жодних гарантій. Однак їхня радість була недовгою.

Будинок № 7 по вулиці Марії Приймаченко, де сталася трагедія

Вже через рік після переїзду 18-річній дівчинці поставили діагноз лейкемія, і за кілька місяців вона померла. Сім’я ледве оговталася від трагедії, як їх 16-річний син також захворів на ту ж страшну хворобу і невдовзі помер. Невдовзі сталася ще одна смерть — їхньої матері, третьої жертви лейкемії.

Історія про таємничу недугу не набула широкого розголосу, і лікарі списали хворобу на погану спадковість. Невдовзі жильці виїхали, а міськвиконком передав ключі від квартири іншій сім’ї.

У 1987 році трагедія прийшла до нових жильців. Їхній син помер від лейкемії, а його молодший брат опинився в лікарні у важкому стані. Але на цей раз батько наполягав на розслідуванні.

Лише через два роки влада надіслала слідчих, які провели заміри радіації і виявили її високий рівень. Рівень радіації у кімнаті, де спали діти, був значно вищим за норму. Слідчі згодом виявили, що випромінювання виходило від стін. Мешканців будинку евакуювали, а стіну розібрали. Шматок бетону відправили до Київського інституту ядерних досліджень, де вчені виявили невелику капсулу з високорадіоактивним цезієм 137, який використовувався у вимірювачах рівня радіації.

За серійним номером, викарбуваним на капсулі, було встановлено наступні факти. Наприкінці 1970-х у Каранському кар’єрі Донецької області, де видобували гравій та щебінь, було загублено джерело іонізуючого випромінювання типу «ИГИ-Ц-4» (капсула з цезієм-137), що використовувалась у радіоізотопному рівнемірі. Почалися пошуки, керівництво попередило своїх численних замовників про втрату. За вказівкою уряду СРСР до закінчення пошуків поставки щебеню припинили. Через тиждень пошуки офіційно закінчилися невдачею.

За жахливої випадковості капсула змішалася з бетоном і потрапила в стіну між квартирами 85 і 52, поруч із ліжками дітей, що призвело до трагедії з чотирма жертвами. Ампула розміром 8 на 4 мм випромінювала 0,200 рентген на годину. Для порівняння: допустима доза радіації – 30 мкР/г (мікрорентген в годину), тобто випромінювання ампули перевищувало її в 6,6 разів.

За 9 років внаслідок радіоактивного опромінення загинуло 6 осіб (4 дітей та 2 дорослих), а ще 17 осіб визнано інвалідами. Завдяки зусиллям народного депутата від Краматорська Олексія Шеховцова, у 1993 році цих осіб прирівняли до постраждалих від Чорнобильської катастрофи. Однак згодом відповідна поправка була скасована через порушення регламенту Верховної Ради.