Мартін Коуні, який врятував 6500 недоношених дітей і став вигнанцем в медицині

Це одна з найбільш приголомшливих історій про лікарів. Доктор придумав незвичайний спосіб фінансування для порятунку тисяч недоношених дітей, але у відповідь медичне співтовариство зневажало його.

Атракціон і його керівник

На вході висів величезний напис: «Інкубатори з живими дітьми». Саме приміщення розташовувалося на Чиказькій ярмарці з 1933 по 1934 роки. Будівництво атракціону обійшлося власникам в $ 75000 (на сучасні гроші – це $ 1,4 мільйона).

Організатором незвичайного шоу був Мартін Коуні, якого глузливо називали «лікар-інкубатор». Це був 60-річний доктор з сивим волоссям і вираженою сутулістю. Останнє він жартома приписував тому, що все життя схилявся над немовлятами.

У 1933 році газети писали про цей атракціон наступне: «Там ви побачите дивних маленьких істот (до 25 одночасно). Важко повірити, що всі вони коли-небудь стануть повноцінними людьми. Вони більше нагадують мавп, ніж чоловіків або жінок».

Євгенічний рух

Статті в медичних журналах в той час засуджували лікування недоношених дітей, стверджуючи, що немовлята передадуть свої «недоліки, каліцтва і вади» наступним поколінням. Фільм, знятий американським лікарем на початку 1900-х років, навіть називався «Убийте дефективних, врятуйте націю», а статті в медичних журналах ставили під сумнів зусилля з порятунку недоношених дітей, вважаючи їх не вартими таких зусиль. Популярність руху євгеніки змусила багатьох лікарів в той час сприймати Коуні як фарс, а недоношених дітей в той час просто залишали вмирати без медичного втручання.

Врятувати дітей

Хоча про життя Коуні відомо дуже мало, вважається, що він був учнем французького акушера П’єра-Константа Будена, який відомий як основоположник сучасної перинатальної медицини. У 1896 році Куні зробив першу виставку під назвою Kinderbrutanstalt, або «дитячий інкубаторій», яка відбулася в рамках «Великої промислової виставки Берліна». Захід мав успіх, і в 1897 році промоутер Семюель Шенкейн запросив Куні для проведення виставки на святкуванні Діамантового ювілею королеви Вікторії в Лондоні.

Після європейського успіху Коуні переніс свій досвід в США. Перша виставка дитячих інкубаторів відбулася на ярмарку Trans-Mississippi Exposition в Омасі. Потім Коуні почав демонструвати свої інкубатори на виставкових площах по всій території США, в тому числі на Всесвітній виставці в Буффало, штат Нью-Йорк, в 1901 році.

Чому Коуні показував дітей на шоу? Справа в тому, що підтримка і лікування немовлят коштували дорого ($ 15 в день, на сьогоднішній перерахунок це $ 400) і Коуні придумав новий підхід до фінансування. Він демонстрував недоношених дітей в інкубаторах і брав за це плату. Подивитися на це коштувало $ 0,25. Відвідувачі платили гроші, а немовлята продовжували жити.

Еволюція інкубатора

Спочатку інкубатори використовувалися в птахівництві. Стефан Тарньє, видатний французький акушер XIX століття, був першим, хто впровадив інкубатори для догляду за немовлятами, але тоді його ідеї вважалися ненауковими. Лише коли його помічник д-р П’єр-Констант Будін виставляв інкубатори на Всесвітній виставці в Берліні, інкубатори привернули увагу суспільства. Вважається, що стажування Коуні під керівництвом доктора Будіна дало йому знання та вміння популяризувати та поширювати медичне значення цих пристроїв.

Кожен інкубатор в Інфанторіумі Коуні мав висоту близько 1,5 м, з металевими стінками та скляним вікном. Для того, щоб наповнити інкубатори теплим повітрям, водогрійні котли подавали теплу воду в труби, які проходили під ліжечком, де знаходилися діти, а термостати підтримували та регулювали температуру. Коуні також турбували наявність домішок у повітрі інкубаторів. Тому повітря спочатку фільтрували через шерсть з антисептиком, а потім знову через суху шерсть. Після циркуляції повітря виводилося з інкубаторів, і його замінювали свіжим.

Інкубатор “Інфанторій”

Назви інкубаторів Коуні змінювалися на різних ярмаркових майданчиках, це були, для прикладу – “Інфанторій” та “Інкубатори для немовлят”. Гаслом Коуні було «Весь світ любить дитину», і він закликав медсестер показувати немовлят і пестити їх перед глядачами. Немовлята знаходилися в інкубаторах зі скляними дверцятами, щоб відвідувачі могли бачити їх, і щоб всередині зберігалося відфільтроване повітря та постійна температура. В «Інфанторіумі» на Коні-Айленді Коуні працював у парі з відомим лікарем, доктором Джуліусом Гессом, і він найняв місцевих медсестер, щоб забезпечити цілодобовий догляд за недоношеними дітьми. Доктора Коуні зазвичай пам’ятають завдяки його закладу на Коні-Айленді, але він також заснував подібну експозицію в Атлантик-Сіті, яка працювала 38 років, з 1905 по 1943 рік. Всі ці заклади славилися професіоналізмом та чистотою. На Коуні вплинула одна з його медсестер, а пізніше дружина, Аннабель Мей, яка наполягала на важливості суворої гігієни та систематичних процедурах.

У 1903 р. середня вартість догляду за однією дитиною у закладі Коуні становила 15 доларів (сьогодні 405 доларів). Витрати на догляд за недоношеними дітьми були високими, однак Коуні не брав оплати з батьків своїх пацієнтів, він компенсував витрати по догляду за немовлятами за рахунок вхідних квитків на виставки. Вхідні збори покривали не тільки догляд за немовлятами, але також дозволяли Коуні виплачувати своїм медсестрам хорошу заробітну плату.

Догляд за немовлятами

Після надходження під опіку Коуні всі немовлята мали однаковий режим. Діток спочатку купали в теплій воді і, якщо їх стан дозволяв, то давали кілька капель коньяку. Стрічки рожевого або синього кольору дозволяли відвідувачам визначати стать немовлят. Дітки виставлялися увесь день в окремих інкубаторах, з перервою на дві години для годування. Недоношених дітей годували грудним молоком трьома різними способами, залежно від здатності немовлят отримувати молоко – у більшості випадків це були медсестри-годувальниці або пляшечки. Деяким немовлятам вводили грудне молоко ложечкою через ніс, цю практику запровадила мадам Рехт, одна з давніх співробітниць Коуні.

Коуні наклав жорсткі обмеження на дієту для своїх медсестер – їм було заборонено палити та вживати алкоголь, а також харчуватися гамбургерами, оскільки Коуні вважав, що це вплине на якість грудного молока медсестер. Він також заохочував їх брати немовлят з інкубаторів і пестити їх перед публікою. Мадам Рехт також придумала цікавий хід, щоб підкреслити крихітний розмір немовлят – під час демонстрації вона знімала кільце з діамантом і одягала на руку малюку.

Однак ці виставки викликали протести груп захисту дітей, які стверджували, що Коуні використовував немовлят з метою отримання грошової вигоди. У 1897 році, коли Коуні починав свою кар’єру в галузі неонатології, анонімне джерело в медичному журналі The Lancet засудило виставки як “недобросовісний спосіб заробляння грошей”. Коуні захищав свої виставки, стверджуючи, що вони були останньою надією для багатьох недоношених дітей, і процент виживання у нього був набагато вищим, ніж у лікарнях. У 1934 році, щоб продемонструвати важливість та успішність інкубаторів, Коуні провів зустріч на Чиказькій виставці, де працювали він і доктор Гесс в 1933 році. 25 липня 1934 р. 41 з 58 немовлят у супроводі матерів повернулися на Коні-Айленд на церемонію “повернення додому”.

Репутація

Репутація Коуні сильно постраждала після пожежі на Коні-Айленді в 1911 році. Хоча всі немовлята були врятовані, цей інцидент показав небезпеку догляду за немовлятами в парках розваг. Багато хто засуджував наявність інкубаторів для немовлят саме на ярмаркових площах. У медичному журналі The Lancet в 1897 році в статті під назвою «Небезпека проведення публічних виставок інкубаторів для немовлят» висловлювалося занепокоєння з приводу близькості дитячих інкубаторів до виставок тварин, оскільки антисанітарні умови виставок тварин могли поставити під загрозу життя немовлят. Також визнали недоречним розміщувати немовлят так близько до «скандальним» піп-шоу (автомат, в віконечко якого можна було за плату подивитися на роздягнену жінку), тому що інкубатори залучали безліч сімей з дітьми. Ще одну небезпеку становили виставки-самозванці, які почали з’являтися на ярмаркових майданчиках в результаті рентабельності “Інфанторіїв”, але вони часто не дотримувалися тієї ж чистоти та професійних стандартів. Як наслідок, медичні журнали того часу засуджували ці виставки як ризиковані і небезпечні для недоношених дітей.

Протягом усієї кар’єри після закриття виставок Куні намагався передати свої інкубатори місцевим лікарням, але його пожертвування ніколи не приймалися. До 1950 року, коли помер Коуні, інкубатори все-таки почали встановлювати в лікарнях. Зараз Коуні визнаний піонером в області догляду за немовлятами. Його виставки працювали проти заяв популярного тоді руху євгеніки і допомогли ознайомити населення з проблемою передчасних пологів. Через високу смертність недоношених немовлят в першій половині двадцятого століття ця тема зазвичай не обговорювалася. Інкубатори Коуні наочно показали, що догляд за недоношеними немовлятами може бути успішним, хоча і дорогим.

Джерело: Вікіпедія (англ)