Сара Ректор: чорношкіра дівчина-міліонер, яку законом оголосили “білою людиною”
Сара Ректор народилася 3 березня 1902 року в Тафті, штат Оклахома – у місті, який на той час розташовувався на індіанській території і був повністю заселений чорношкірими. У сім’ї, окрім неї, було ще п’ятеро дітей.
Предки батьків Сари були чорношкірими рабами індіанців із народу “крики” (самоназва – маскоги). Згідно Договору 1866 року, після Громадянської війни раби були звільнені, а хто побажав залишитися на території індіанців, стали офіційно вважатися народом “криків”, який тепер включав три групи: «індіанці по крові», «біле подружжя» та «вольновідпущенники» (та їх нащадки). Останні часто мали й індіанських предків також. Офіційна приналежність до індіанського народу дозволила вольновідпущенникам отримувати земельні наділи. Близько 600 негритянських дітей отримали по 160 акрів землі кожен.
Земельна ділянка, відведена Сарі Ректор, була розташована в містечку Гленпул, за 60 миль від того місця, де жила її сім’я. Вважалося, що цей безплідний ґрунт непридатний для ведення сільського господарства. Сім’я Сари жила у злиднях і річний податок на цю землю в $30 був для них обтяжливий. Її батько клопотав до окружного суду щодо продажу ділянки. Клопотання було відхилено через певні обмеження, що накладалися на цю землю, тому суд зобов’язав сім’ю продовжувати сплачувати податок.
Щоб покрити ці витрати, у лютому 1911 року батько Сари здав ділянку в оренду нафтовій компанії Standard Oil. В 1913 незалежний нафтовий бурильник BB Jones пробурив на цій ділянці свердловину, нафтовий фонтан з якої почав видавати 2500 барелів нафти на день. Сара Ректор почала отримувати щоденний дохід у 300 доларів. У жовтні 1913 року її роялті становили 11 567 доларів. Декілька нових свердловин на цій ділянці згодом стали частиною знаменитого родовища Cushing-Drumright Oil Field.
Щойно стало відомо про багатство дівчини, вона почала отримувати з усього світу численні запити на кредити, прохання грошових пожертв і навіть пропозиції про шлюб, незважаючи на те, що їй було лише 12 років. Враховуючи її багатство, законодавчий орган штату Оклахома прийняв спеціальний закон, який оголосив Сару Ректор білою людиною, внаслідок чого вона змогла користуватися деякими благами білих американців, наприклад, їздити першим класом у поїздах.
На той час закон вимагав, щоб неповнолітні індіанці, які володіли значним майном, мали опікуна з числа білих людей. Вважалося, що чорношкірі батьки у більшості випадків нездатні правильно керувати статками своїх дітей. В результаті опікуном Сари став білий чоловік на ім’я Томас Джефферсон Портер. Оскільки опікунство Сари проходило під постійним наглядом захисників прав чорношкірих, її справи йшли дуже добре.
Сара та її брати та сестри почали вчитися у школі, сім’я переїхала у сучасний п’ятикімнатний котедж, вони купили автомобіль. Після закінчення школи вона навчалася в університеті Tuskegee University. Коли Сарі виповнилося 18 років, вона була мільйонером. Вона володіла акціями та облігаціями, пекарнею та рестораном у місті Маскоги, Оклахома, а також двома тисячами акрів заплави річки. У цей час вона з усією родиною переїхала в Канзас-Сіті, штат Міссурі, де придбала будинок на 12th Street, який зберігся досі і відомий як Будинок Ректорів (Rector House).
Сара Ректор в 1920 вийшла заміж за Кеннета Кемпбелла, у них народилося троє синів: Кеннет-молодший, Леонард і Кларенс, але пара розлучилася в 1930 році. Вдруге вийшла заміж за Вільяма Кроуфорда у 1934 році.
Сара вела комфортне життя, насолоджуючись своїм багатством – вона гарно одягалася, володіла дорогими автомобілями, мала власного водія та авто для дітей, часто проводила зустрічі у своєму будинку з відомими членами афроамериканської громади країни. Її перший чоловік співпрацював з 1928 з автодилером Гомером Робертсом, з яким відкрив у Чикаго автосалон Roberts-Campbell Motors, другий за рахунком афроамериканський автомобільний салон. Продаж нових автомобілів впав з настанням Великої депресії і підприємство незабаром закрилося. Другий чоловік Сари був ресторатором, у його закладі вони приймали таких людей, як Каунт Бейсі та Дюк Еллінгтон. Як і багато американців-мільйонерів, вона втратила частину свого статку під час Великої депресії.
Померла 22 липня 1967 року у місті Канзас-Сіті, штат Міссурі. Була похована на цвинтарі Blackjack Cemetery у своєму рідному місті. На момент смерті у неї були лише деякі працюючі нафтові свердловини та нерухомість.