Як корабель “Принцеса Аліса” потонув у нечистотах в Темзі: врятовані помирали від отруєної води

Загибель 3 вересня 1878 року на річці Темза британського веслового пароплава “Принцеса Аліса” (SS Princes Alice), що призвела до загибелі понад 600 осіб, стала найжахливішою трагедією на внутрішніх водних шляхах Великої Британії. Інцидент стався в одній з найбрудніших ділянок Темзи, і багато врятованих згодом померли від хвороб після того, як наковталися забрудненої води. Ця трагедія призвела до серйозних змін у практиці утилізації відходів на Темзі.

Зіткнення кораблів
Зіткнення кораблів “Принцеса Аліса” (SS Princes Alice) та Bywell Castle на Темзі в Лондоні у 1878 році

Увечері 3 вересня 1878 року “Принцеса Аліса” піднімалася вгору по Темзі на зворотному шляху з Шернеса до Лондона, коли зіткнулася з буровугільним судном Bywell Castle. Велике судно вдарило “Принцесу Алісу” в правий борт і розкололо її на дві частини. “Принцеса” перекинулася і за чотири хвилини пішла на дно.

Багато пасажирів “Принцеси Аліси” не вміли плавати і швидко потонули. Довгі важкі сукні, в які були одягнені жінки, також заважали їм втриматися на плаву.

Екіпаж Bywell Castle намагався врятувати якомога більше людей. Вони скинули зі своєї палуби мотузки, щоб підняти пасажирів “Принцеси Аліси”. Вони також кидали у воду все, що могло плавати, щоб люди могли за це триматися – дерев’яні дошки, рятувальні круги і навіть курники. До Bywell Castle змогли піднятися близько шістдесяти осіб. Жителі з обох берегів Темзи, зокрема човнярі місцевих заводів, також долучилися до рятувальних робіт.

Ілюстрація зіткнення “Принцеси Аліси” із Bywell Castle, опублікована в газеті Illustrated London News від 14 вересня 1878 року

Загалом від зіткнення було врятовано близько 130 осіб, але декілька з них померли пізніше від отруєння водою.

Аварія сталася в місці, де розташовані каналізаційні насосні станції Лондона. Двічі на день з каналізаційних випусків Abbey Mills та насосної станції Crossness у воду скидалося близько 340 тис. куб. м неочищених стічних вод. Того дня перекачування відбулося лише за годину до зіткнення. Вода пузирилася свіжими стоками, виділяючи такий сморід, що задихнувся б навіть найстійкіший човняр. Вода також була забруднена неочищеними викидами Бектонського газового заводу і кількох місцевих хімічних заводів.

У листі до “Таймс” незабаром після зіткнення один хімік описав витік так: “Два безперервні потоки нечистот, що шипіли отруйними газами, як газована вода, настільки чорні, що вода була темною на багато миль, і виділяли жахливий нудотний запах, який запам’ятається всім“.

Один з тих, хто вижив, пан Хаддарт, згадував:

Вода була особлива. І смак, і запах були чимось жахливим, чимось, що я не міг описати – спустившись на дно і піднявшись знову з повним ротом, я міг сказати тільки те, що це була найжахливіша вода, яку я коли-небудь куштував, і запах також був настільки ж поганий“.

Точна кількість пасажирів на борту “Принцеси Аліси” під час того фатального рейсу невідома, оскільки на кораблі не вівся список пасажирів, але вважається, що близько 640 осіб потонули. Коли тіла з Темзи витягли, багато з них були вкриті слизом, який важко було змити. Трупи почали розкладатися швидше, ніж зазвичай, і багато з них були незвично роздуті. Після занурення в забруднену воду одяг жертв також почав швидко гнити і знебарвлювався. Шістнадцять з тих, хто вижив, померли протягом двох тижнів, ще кілька людей важко хворіли. У 1880 році на кладовищі Вулвіч, де ховали померлих, встановили меморіальний кельтський хрест.

Під час судового слідства присяжні поклали провину за зіткнення на обидва човни. Як зазначено у вердикті, Bywell Castle сприяв зіткненню тим, що не вжив “необхідних заходів обережності, щоб вчасно зменшити швидкість, зупинитися і дати задній хід своїм двигунам”, а Princess Alice сприяла зіткненню тим, що вчасно не зупинилася. Журі висловило думку, що для всього парового судноплавства на річці Темза мають бути встановлені належні та суворі правила.

Рада з торгівлі розпочала власне розслідування і встановила, що “Принцеса Аліса” порушила Правила Ради з торгівлі та Правила Ради з охорони Темзи 1872 року, в яких зазначалося, що якщо два судна прямують назустріч один одному, вони повинні проходити по лівому борту один від одного. Оскільки “Принцеса Аліса” не дотрималася цієї процедури, Рада визнала винною “Принцесу Алісу”, а також відмітила, що Bywell Castle не міг уникнути зіткнення.

Власники “Принцеси Аліси” і Bywell Castle намагалися подати один на одного в суд за аварію, але марно. Адміралтейське відділення Високого суду розглянуло справу і вирішило, що все-таки винні обидві сторони.

У парламенті було висловлено занепокоєння щодо скидання неочищених стічних вод у Темзу, що також сприяло трагедії. Кілька років по тому Лондонська міська рада робіт почала очищати каналізаційні стоки в Кросснесі і Бектоні, замість того, щоб скидати неочищені відходи в річку, а шість мулососних суден почали відвантажувати і скидати стоки в Північне море. Ця практика скидання відходів у море тривала до грудня 1998 року.

Власники “Принцеси Аліси” зібрали уламки судна і відправили на брухт, залишивши тільки двигун. Через шість років компанія збанкрутувала. Bywell Castle продовжував плавати ще п’ять років, коли сам затонув в Біскайській затоці, забравши життя всіх сорока членів екіпажу.